Коли в сім’ї росте справжній чоловік…

Розповіла колега. Живе вона одна з 2 дітьми (9 і 5 років). Живуть ні так ні сяк, як більшість сімей з середнім достатком. Ані голі, ані голодні, але і особливо побалувати себе нічим. Хіба що раз в рік на морське узбережжя наше можуть дозволити собі з’їздити.

Трапилося так, що молодший захворів – підхопив інфекцію якусь і наша героїня змушена була спершу 1,5 тижня з ним удома на лікарняному пробути, а потім і зовсім на стаціонар на пару тижнів поклали. А за місяць до цього вона, як раз, покупки “великі” для дому зробила – телевізор собі і меблі в дитячу кімнату оновила. Загалом, отже на мілині була, а тут ще й вимушений простій з витратами на ліки. Вийшла з лікарняного вся в боргах, як у шовках. Не великі, звичайно, але довелося затягти пояси тугіше. Економила на всьому – пішки на роботу стала ходити (припаркувавши на тривалу стоянку свій Матіс і не користуючись зайвий раз громадським транспортом), сніданки, обіди. загалом, відмовляла собі багато в чому.

І ось одного разу дзвонить їй учитель старшого сина і питає:

– а ви коли 500 грн. здасте на екскурсію?

– на яку екскурсію? – здивувалася колега

– ну ми в суботу їдемо на екскурсію в область, у місто-музей.

– мені син нічого не говорив. Дивно

Прийшла додому і питає сина, чому той їй нічого не сказав про екскурсію, а він і відповідає: “грошей у сім’ї отже немає, які зараз екскурсії, обійдуся і без неї”.

Посміхнулася, попсувала по голові, простягнула гроші і каже: “тримай, мій дядько, як небудь витягнемо. “